Учнівські роботи

Автор вірша учень 8 класу Романенко Ігор

Навічно живі

Небесна сотня – це герої,

Що віддали своє життя

За мир у нас над головою,

За наше світле майбуття.

Вони боролися за волю,

Людині гідність повернули.

Їх убивали, не жаліли,

Змести з лиця землі хотіли.

Так, влада прагнула їх вбити,

На душу взявши гріх страшний.

Як жаль, героїв вже не воскресити,

Бо кожен з них за неньку ліг –

Життєвий шлях у них такий –

Віддать життя за світ новий.

Їх смертю влада покарала.

Та Герої не вмирають!

Бо в пам’яті навічно всі живі.

Наш батько – Тарас

Колись на світ дитя явилось,

Його Тарасом нарекли.

І виріс він богатирем –

І став великим Кобзарем.

Писав вірші, творив картини –

Талановита це людина.

А як лиха була година

Звертався він до Батьківщини.

Хотів їй долі й майбуття,

І кликав до нового він життя.

Сьогодні всі його ми  знаємо

І батьком нашим називаємо.

2013

        Моє село

        Загубилося в степах,

        У безкраїх цих полях

        Село Нововасилівка.

        Навкруг безмежнії лани.

        Ніби килим всі вони.

        У селі сади

Зеленню покриті,

І соком яблука налиті.

Гарні люди тут живуть,

Землю рідну бережуть.

Я люблю своє село,

Хоч воно й маленьке.

                          Та мені таке рідненьке.                        

  2013

...

Щоб мати успіх у житті,

І не спіткнутись на путі,

Лише мету потрібно мати,

Щоб рухатися далі, не стояти,

Ніколи руки не складати,

Боротися, а не мовчати.

За правду, волю та свободу –

За честь вкраїнського народу!

Була одна така людина,

Та, для якої кожна днина

То є випробування долі.

Велику мав він силу волі,

Цей нескоримий чоловік,

Що за життя боротись звик!

Зовуть його Тарас Шевченко.

Коли він був іще маленьким,

Художником він мріяв стати.

А потім втратив батька й матір,

І мусив пану слугувати.

До Петербурга виїжджав

Та рідну землю покидав.

Із мріями він не прощався,

Мистецтва у Ширяєва навчався.

Зглянулась над Тарасом доля,

Покинула його неволя.

І став він вільно жити далі,

Навчатись, здобувать медалі.

Але покликання до віршів

Але перемагало більше й більше.

За допомогою Гребінки

Ось вийшла перша збірка,

Яка прославила поета.

В ній закликав він: «Геть царя!

Бо Україна – наша це земля!»

За це його арештували

І в Орськ далекий відіслали.

Багато смутку, мук та болю

Шевченко витримав в неволі.

Та не скорився від ударів долі.

А перед смертю наш Кобзар

Для діток випустив «Буквар».

І так, почавши «Кобзарем»,

Тарас закінчив «Букварем».

Його ми будем пам’ятати,

І гордо батьком називати.

2016